Минають роки, спливають віки, а Шевченкові слова  воюють та надихають українців, і в тилу, і на передовій , як понад двісті років тому так і сьогодні. Поет   «смалив» і валив русню словом, як сьогодні ЗСУ — зброєю! 

   Сьогодні, 7 березня 2025 року, на майдані Злагоди, біля пам’ятника Т.Г. Шевченку відбувся тематичний захід та покладання квітів до пам'ятника Великого Сина українського народу з нагоди відзначення  211-річниці від  дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

   До заходу долучилися лауреати  першого (територіального) етапу обласного конкурсу читців-аматорів «Кобзарева струна не вмирає»: Владислав Гладкович, учень Дубровицького ліцею №2, Аліна Стельмашук, учениця Селецького ліцею ім. Олега Ващишина, та Софія Вегера, учениця Бережницької гімназії.

    Також діяв вільний мікрофон для всіх бажаючих продекламувати твори Тараса Шевченка, до якого долучилася  найменша учасниця заходу, вихованка Дубровицького ЗДО №1 «Теремок» Анна Юрко.

 Пізнавати Шевченка – це мучитися, страждати від того, що нашу предковічну землю позбавили спокою сусіди-нероби. Пізнавати Шевченка – це терзатися думкою, що міг би дати такий талановитий і працьовитий народ, якби був від запровадження кириличного письма самостійним. Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту й наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно й морально.

Українське слово – це потужна зброя, а Шевченкове слово – це зброя непереможна!